Статьи

НЕКЛАПАННА ФІБРИЛЯЦІЯ ПЕРЕДСЕРДЬ ТА ІНСУЛЬТ: НОВА СТРАТЕГІЯ АНТИКОАГУЛЯНТІВ В 2015 РОЦІ
21 Окт 2015

НЕКЛАПАННА ФІБРИЛЯЦІЯ ПЕРЕДСЕРДЬ ТА ІНСУЛЬТ: НОВА СТРАТЕГІЯ АНТИКОАГУЛЯНТІВ В 2015 РОЦІ

Свиридова Н.К.
д.мед.н., професор, завідуючий кафедри неврології  та рефлексотерапії
Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика

Резюме

В статті розглядаються питання фібриляції передсердь, що на сьогодні залишається найбільш поширеним порушенням ритму серця, до розвитку якого схильний кожен четвертий дорослий. Фібриляція передсердь у  5  разів збільшує ризик розвитку інсульту, тому необхідність використання ефективної та своєчасної антикоагулянтної терапії, яка б дозволила не тільки запобігти ризику розвитку гострого порушення мозкового кровообігу, а й забезпечила прийнятну безпеку у відношенні виникнення інтракраніальних геморагій, є актуальною та очевидною.

Ключові слова

Неклапанна фібриляція передсердь, кардіогенна емболія, антикоагулянтна терапія, ривароксабан.

Фібриляція передсердь (ФП) є найбільш поширеним порушенням ритму, до розвитку якого схильний кожен четвертий дорослий, а неклапанна ФП в 5 разів збільшує ризик розвитку інсульту. Кардіогенна емболія є причиною більше 40 % ішемічних інсультів, велика частка з яких розвивається на тлі неклапанної ФП і підвищує ризик фатального результату в 2 рази. Очевидною є необхідність використання ефективної та своєчасної антикоагулянтної терапії, яка б дозволила не тільки запобігти ризику розвитку гострого порушення мозкового кровообігу, а й забезпечила прийнятну безпеку у відношенні виникнення інтракраніальних геморагій.

Сьогодні антикоагулянтна терапія залишається основним методом первинної та вторинної профілактики емболічних подій у пацієнтів з ФП. У рекомендаціях з ведення пацієнтів на ФП і підвищеним ризиком інсульту (шкала CHA2DS2-VASc≥2) достовірно доведена ефективність антикоагулянтів: антагоністів вітаміну К (АВК) і нових оральних антикоагулянтів (НОАК) (Camm et al. 2012; January et al. 2014). За даними декількох досліджень ще в 2007 р. було доведено, що АВК забезпечують зниження ризику розвитку тромботичних ускладнень на 64 %, в порівнянні з плацебо (Hart et al. 2007), а НОАК, в свою чергу, є такими ж ефективними, як варфарин в III фазі клінічних досліджень (Connolly et al. 2009). Однак, застосування варфарину, після курсу гепаринотерапії, має істотні обмеження у пацієнтів після інсульту і транзиторної ішемічної атаки не тільки у зв’язку з необхідністю титрування дози, моніторингу, подовження термінів госпіталізації, але й у зв’язку з наявністю ризику внутрішньочерепних кровотеч.
Згідно з рекомендаціями Європейського товариства кардіологів, у більшості пацієнтів при виборі між АВК і НОАК слід віддавати перевагу останнім, що обумовлено достовірними клінічними перевагами цієї групи (Camm et al., 2012). При порівнянні результатів баагатоцентрових клінічних досліджень з досвідом використання НОАК (особливо ривароксабану), ця група препаратів стала альтернативною терапевтичною стратегією при неклапанній ФП і була затверджена для застосування в рутинній практиці завдяки перевагам як по ефективності, так і по безпеці використання. Достовірно була доведена низька частота розвитку великих кровотеч при значному зниженні частоти внутрішньочерепних крововиливів на тлі призначення НОАК, в порівнянні з АВК (Michalsky F. та ін, 2015).
Важливо зазначити, що за даними міжнародного регєстру GARFIELD AF до 2015 р. кількість призначень НОАК у всьому світі значно збільшилася, а найбільш застосовуваними серед НОАК є інгібітори фактора Ха: на частку цих препаратів в даний час припадає до 18 % призначень серед всіх антикоагулянтів. Доведено, що найбільш призначуваним серед НОАК став високоселективний прямий інгібітор фактора Ха ривароксабан, оскільки вже більше 12 млн. пацієнтів у світі отримують його для профілактики тромбоемболічних ускладнень, особливо серед пацієнтів з високим ризиком тромботичних ускладнень.

Частота розвитку великих кровотеч при призначенні ривароксабану

Найбільш поширеною та несприятливою подією при призначенні антикоагулянтної терапії є кровотечі. У дослідженні ROCKET AF рівень великих кровотеч у пацієнтів із неклапанною ФП, які отримували ривароксабан, склав 3,6 випадків на 100 пацієнто-років. Відповідно до огляду I.M. Ogilvie и співавт. (2011), до якого увійшли 30 досліджень частоти розвитку ішемічного інсульту і 32 дослідження аналізу частоти кровотеч, застосування НОАК не призводить до підвищення ризику розвитку великих кровотеч, порівняно з антитромбоцитарною терапією або відсутністю терапії у пацієнтів з ФП. Більше того, нове покоління підходів до контролю коагуляції (самотестування з автоматизованим онлайн-менеджментом) здатне значно підвищити безпеку використання оральних антикоагулянтів.
Для оцінки безпеки ривароксабану в клінічній практиці в США було ініційовано велике ретроспективне постмаркетингове дослідження, загальна тривалість якого складе 5 років. Протокол дослідження та методика фіксації великих кровотеч були розглянуті і затверджені Управлінням з контролю якості лікарських препаратів США. Його попередні дані засновані на результатах спостереження з 1 січня 2013 р. по 31 березня 2014 р., де були включені тільки пацієнти з підтвердженою неклапанною ФП. Популяцію дослідження склали 10 млн чоловік, що є пацієнтами системи охорони здоров’я Міністерства оборони США. Близько 21 % даної популяції склали пацієнти у віці понад 65 років. Важливо відзначити, що база даних Міністерства оборони США постійно оновлюється і містить адміністративні, фармакологічні, лабораторні та клінічні дані. Причому інтеграція даних про пацієнтів, що знаходяться на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, забезпечує надійне спостереження за епізодами розвитку великих кровотеч.
Пацієнти з діагнозом неклапанної ФП були відібрані за критеріями МКБ-10. У дослідження включали всіх пацієнтів з неклапанною ФП, незалежно від прийому ривароксабану, за умови, що патологія була виявлена до або під час прийому препарату. Час впливу ривароксабану визначався з моменту ініціації терапії до його припинення. Епізоди великих кровотеч включались в дослідження в тому випадку, якщо відбувались під час впливу препарату і протягом 7 днів після припинення терапії. Для аналізу частоти великих кровотеч використовували алгоритм Каннінгхема, який визначає розвиток важких геморагічних ускладнень (Cunningham A. et al., 2011), а саме: шлунково-кишкові кровотечі, геморагічний інсульт та інші внутрішньочерепні крововиливи, урогенітальні кровотечі і кровотечі в інших ділянках. Зібрані додаткові дані щодо летальних наслідків, хірургічних втручань і випадків переливання крові. Незважаючи на те, що алгоритм Каннінгхема універсальний і добре опрацьований, визначення «велика кровотеча» в ньому не повністю співпадає з таким в дослідженні ROCKET AF. Така розбіжність пов’язана з тим, що алгоритм застосовується ретроспективно, розраховується за інформацією системи електронних медичних карт. Крім того, при розрахунку частоти геморагічних ускладнень, не враховували вторинні епізоди великих кровотеч у пацієнтів з множинними кровотечами. Під наглядом перебувало 24 467 пацієнтів з неклапанною ФП, які отримували ривароксабан і знаходилися під спостереженням протягом 455 днів (медіана). Результати спостереження показали, що найбільш частими були шлунково-кишкові (88,5 % [423 з 478]) та внутрішньочерепні (7,5 % [36 з 478]) кровотечі. Рівень смертності від великих кровотеч склав 2,9 % (14 з 478), що склало 0,08 летальних кровотеч на 100 пацієнто-років (95 % довірчий інтервал (ДІ): 0,05-0,14). У 7 з них спостерігався внутрішньочерепний крововилив з внутрішньомозковою кровотечею, у 1 – субдуральний крововилив, у 1 – внутрішньочерепний крововилив, у 2 – відзначалася кров у калі, у 3 – неуточнені шлунково-кишкові кровотечі. Середній вік на момент летального випадку склав 82,4 роки. Середній час від госпіталізації з приводу геморагічного ускладнення до летального випадку склав 3,9 днів. Рівень великих кровотеч склав 2,86 випадків на 100 пацієнто-років (95 % ДІ: 2,61-3,13). Пацієнти, у яких спостерігались епізоди великих кровотеч, були більш похилого віку, а також достовірно більше мали коморбідні стани. Цей аналіз відповідає даним у реєстраційних клінічних дослідженнях ривароксабану, наприклад в ROCKET AF (Tamayo S. et al 2014).
Важливо зазначити, що дане дослідження має ряд обмежень, які обумовлені його ретроспективним дизайном, а також використанням інформації з електронних медичних карт. Його результати слід інтерпретувати з обережністю і не можна безпосередньо порівнювати з результатами РКД. Тим не менш, велике значення має той факт, що ризик великих кровотеч у великому обсерваційному дослідженні достовірно менше, ніж в дослідженні ROCKET AF.

Ризик шлунково-кишкових кровотеч при призначенні ривароксабану

У 2015 році H.Y. Chаng та співавт. проведене одне з найбільш великих досліджень щодо безпеки ривароксабану в клінічній практиці. Метою даної роботи було визначення безпеки ривароксабану й дабігатрану, порівняно з варфарином щодо ризику шлунково-кишкових кровотеч. Для відбору пацієнтів використовувалась велика база даних США з 1 жовтня 2010 р. по 31 березня 2012 р. Серед 46 163 пацієнтів, яких включали в дослідження, близько 85,8 % отримували варфарин. Ривароксабан і дабігатран отримували 3,6 % і 10,6 % пацієнтів, відповідно. Середній вік пацієнтів у групі дабігат-
рану, ривароксабану й варфарину склав 62,0, 57,6 і 57,4 років, відповідно. В цілому, рівень коморбідності в групі ривароксабану й дабігатрану був значно нижче, ніж у пацієнтів, які отримували варфарин. Кількість випадків шлунково-кишкових кровотеч у групі дабігатрану склала 122, а в групі ривароксабану - тільки 4. Рівень шлунково-кишкових кровотеч був найбільш високим у групі дабігатрану і найнижчим серед пацієнтів, які отримували ривароксабан (дабігатран, ривароксабан, варфарин: 9,01; 3,41; 7,02 на 100 пацієнто-років, відповідно).
Таким чином, результати даного дослідження не показали відмінностей у ризику шлунково-кишкових кровотеч при призначенні ривароксабану й варфарину (відношення ризику (ВР) 1,06, 0,71 - 1,64) (Chang H. Y. et al., 2015). Ці дані відповідають результатам нещодавніх досліджень застосування ривароксабану в клінічній практиці, де не було виявлено достовірних відмінностей у ризику шлунково-кишкових кровотеч між ривароксабаном і варфарином у пацієнтів з неклапанною ФП при значно меншому рівні внутрішньочерепних крововиливів (Bengtson et al., 2014).

Які ускладнення можуть бути при припиненні прийому НОАК?

За даними Дрезденського регістра оральних антикоагулянтів, в клінічній практиці пацієнти часто припиняють терапію АВК. Більше того, 40-50 % пацієнтів, яким показана профілактика інсульту при ФП, навіть не починають терапію АВК, у зв’язку з побоюваннями з приводу розвитку ускладнень. У той же час, переведення пацієнта з АВК на НОАК не представляє труднощів і є безпечним. НОАК так само ефективні в профілактиці інсульту у пацієнтів з ФП, як і варфарин, і мають прийнятний профіль безпеки та низький рівнь ускладнень. Крім того, кровотечі при призначенні НОАК, добре контролюються і мають кращий результат, ніж кровотечі при призначенні АВК. Передопераційне використання НОАК також характеризується низьким рівнем розвитку ускладнень (Beyer-Westendorf J., 2015).
За даними Дрезденського реєстру оральних антикоагулянтів доведено, що частота інсультів, транзиторних ішемічних атак і системної емболії при призначенні ривароксабану склала всього 1,5 випадків на 100 пацієнто-років, а частота великих кровотеч – 3,5 випадків на 100 пацієнто-років. Таким чином, дані щодо ефективності і безпеки ривароксабану, отримані з Дрезденського реєстру, повністю співставлені з даними в дослідженні ROCKET AF.

Новий прорив ефективної профілактики інсульту при неклапанній ФП: аналіз міжнародного проспективного неінтервенційного дослідження XANTUS (2015р.)

У вересні 2015 р. були опубліковані дані першого великого проспективного когортного дослідження ривароксабану в клінічній практиці (Camm J. et al., 2015). У дослідження послідовно включалися пацієнти з неклапанною ФП, яким було призначено ривароксабан. Спостереження за ними здійснювались кожні 3 місяці протягом 1 року, або принаймні 30 днів після припинення прийому ривароксабану. Реєструвались всі несприятливі події (у тому числі кровотечі, тромбоемболічні ускладнення, смерть). Були включені 6 784 пацієнта в 311 центрах Європи, Ізраїлю та Канади. Середній вік пацієнтів склав 71,5 років (діапазон 19-99), 41 % становили жінки, і 9,4 % мали серйозну або помірну ниркову недостатність (кліренс креатиніну менше 50 мл/хв). Середня тривалість лікування склала 329 днів.
При проведенні аналізу фази III ROCKET AF, де пацієнти мали середній бал 3,5 CHADS2 (55 % популяції, включеної в це дослідження, мали інсульт або транзиторну ішемічну атаку або системну емболію в анамнезі), пацієнти в дослідженні XANTUS мали нижчий ризик інсульту, з середнім балом 2,0 CHADS2, а за шкалою CHA2DS2-Vasc – 3,4 (19,0 % мали інсульт або транзиторну ішемічну атаку або системну емболію в анамнезі). Таким чином, ризик пацієнтів в XANTUS відповідав такому в дослідженнях інших НОАК, як RE-LY і ARISTOTLE, в яких середній бал CHADS2 був 2,1, а частка пацієнтів з перенесеним інсультом становила 20,0 % і 19,4 %, відповідно. Доведено, що профіль ефективності і безпеки ривароксабану в клінічній практиці виглядає більш сприятливим, ніж в реєстраційному дослідженні, в той час, як інші НОАК демонструють результати, подібні з даними базових досліджень.
Частота інсульту за даними дослідження XANTUS була низькою (0,7 % на рік) за період прийому препарату (проти 1,7 випадків на 100 пацієнто-років в ROCKET AF). У 128 пацієнтів були зареєстровані кровотечі (2,1 випадків на 100 пацієнто-років), що було нижче, ніж у ROCKET AF (3,6 випадків на 100 пацієнто-років) і порівняно з частотою, що спостерігалась у американській базі електронних медичних записів (27 467 пацієнтів) – 2,9 випадків на 100 пацієнто-років (хоча в останньому дослідженні використовується інше визначення кровотечі). Прихильність до прийому ривароксабану в XANTUS склала 80 % протягом року, що вище, ніж в останньому дослідженні в США, але відповідає спостереженням інших досліджень в клінічній практиці, таких, як Дрезденський реєстр, у якому дострокове переривання терапії становило 15 % в перший рік.
Таким чином, у дослідженні XANTUS показана низька частота ускладнень терапії ривароксабаном: у 96,1 % (6 522) пацієнтів за час терапії не трапилось ні інсульту або системної емболії, ні масивної кровотечі, ні смерті. Простий і зручний прийом 1 раз на добу забезпечив: високий рівень комплаєнса – 80 % пацієнтів приймали ривароксабан більше року. За даними опитувальника, що заповнювався в ході дослідження більше 75 % пацієнтів були задоволені лікуванням ривароксабаном.

Постійний контроль МНВ не забезпечує захист від великих кровотеч, обумовлених прийомом АВК

Сумарно, за даними ROCKET AF і XANTUS, ефективність і безпека ривароксабану (Ксарелто®) доведена у пацієнтів з усім спектром балів за шкалою СHADS2. Враховуючи профіль безпеки і ефективність ривароксабану, а також відсутність труднощів у переході на НОАК, актуальним стає питання про те, які фактори можуть перешкодити перехід пацієнта з АВК на НОАК в клінічній практиці. За даними F. Michalsky и співавт. (2015) припинення терапії АВК, в основному, обумовлено такими причинами, як нестабільне МНВ (25 %), кровотечі (25 %) і труднощі при заборі крові (11,4 %). У пацієнтів, які продовжували отримувати АВК, були виявлені наступні причини неможливості переведення на НОАК: стабільне МНВ (89,3 %), вартість лікування (6,3 %), протипоказання до призначення НОАК (2,6 %), відмова пацієнта від терапії НОАК (0,9 %) та інші причини (0,9 %). Рівень припинення терапії АВК у великих популяціях пацієнтів склав 30 % в перші 12 місяців, і 40 % в перші 24 місяці. Крім того, за даними А.Hylek та співавт.(2015р.) серед причин припинення терапії АВК переважали побоювання з приводу безпеки цих препаратів, особливо у пацієнтів з показником шкали CHADS2 ≥ 3,0.
Пацієнти з ФП, яких відбирали для продовження терапії АВК (замість переведення на НОАК), початково мали рідкісні епізоди розвитку інсульту, а також більш низький показник ризику кровотеч за шкалою HAS-BLED, в порівнянні з пацієнтами, яких переводили на НОАК. Незважаючи на те, що для продовження терапії АВК, відбирали пацієнтів з хорошим контролем МНВ і низьким ризиком кровотеч, рівень великих кровотеч за критеріями Міжнародного товариства з тромбозу і гемостазу (ISTH) у них склав 4,15 на 100 пацієнто-років (95 % ДІ 2,60 – 6,29) при рівні смертності 16,3 % (загальна смертність на 90-й день після великої кровотечі).
Доведено, що адекватний контроль МНВ не забезпечував достатній захист від великих кровотеч, обумовлених прийомом АВК (Michalsky F. et al, 2015). Ці дані дозволяють зробити висновок, що навіть при ретельному контролі МНВ, який дає можливість продовжувати терапію АВК, пацієнтів доцільно переводити на прийом НОАК.
Аналіз даних, отриманих в реєстрі ORBIT-AF (n=3749), практично розвіяв «міф про пацієнта зі стабільним МНВ». По-перше, було показано, що тільки 1 з 4 пацієнтів на АВК має стабільні показники МНВ протягом 6 місяців. Потім, обробивши інформацію про контроль МНВ протягом 6 місяців, була відібрана група пацієнтів, у яких за цей період МНВ ≥80 % часу перебувало в терапевтичному діапазоні 2,0–3,0. Виявилося, що з них, протягом 12 місяців, 92 % мали МНВ≥1 поза терапевтичним діапазоном (2,0 – 3,0), а у кожного третього пацієнта з хорошим контролем МНВ в анамнезі реєструвалися показники МНВ поза діапазоном 1,5–4,0. Таким чином, минулі спостереження стабільного МНВ не передбачали стабільність МНВ в майбутньому (Pokorney et al, 2015).
Важливо визначити, що захист пацієнта з ФП залежить не тільки від ефективності та безпеки антикоагулянтів, але також від комплаєнса пацієнта і досить тривалого збереження терапії. Питання прихильності необхідно обговорювати з пацієнтом в першу чергу з позиції досягнення бажаної ефективності терапії. Тільки при хорошому комплаєнсі є можливість розглядати високу ефективність препаратів у реальній практиці, співставлену з отриманою в клінічних випробуваннях. У дослід-
женні Laliberte і співавт. (2014) було показано, що протягом 6 місяців рівень збереження терапії у пацієнтів, які отримували ривароксабан, склав 81,5 %, що було значно вище, в порівнянні з пацієнтами, які отримували варфарин (68,3 %). Для ривароксабану також був характерний найбільш високий рівень прихильності в клінічній практиці, в порівнянні з іншими НОАК. Так, згідно з даними представленими у 2015 році на конгресі Міжнародного товариства з тромбозу і гемостазу (ISTH), у пацієнтів з високою прихильністю до ривароксабану і дабігатрану, прихильність до першого (> 80 %) була значно вищою, ніж до останнього. Висока прихильність до ривароксабану в реальній практиці досягається, в тому числі, і за рахунок режиму прийому 1 раз на добу.

Висновки

НОАК продовжують зміцнювати свої позиції в антикоагулянтній терапії у пацієнтів із неклапанною ФП і підвищеним ризиком розвитку інсульту. Ривароксабан (Ксарелто®), серед НОАК, у 2015 р. має найбільший досвід застосування в клінічній практиці серед інших представників даної групи препаратів. Профіль безпеки та ефективності ривароксабану у пацієнтів з неклапанною ФП відповідає або, навіть, перевершує такі в основних клінічних дослідженнях.
Для пацієнтів з ФП неклапанного генезу і високим ризиком розвитку інсульту перехід на ривароксабан є найкращою терапевтичною стратегією.
Терапія АВК може бути продовжена тільки у пацієнтів з хорошим контролем МНВ, проте, навіть для цієї групи пацієнтів, доцільним є переведення на НОАК, оскільки призначення АВК призводить до більш високого ризику кровотеч і внутрішньочерепних крововиливів незалежно від контролю МНВ. Таким чином, навіть тим пацієнтам, які можуть продовжувати отримувати АВК, доцільно рекомендувати терапію ривароксабаном.

Література

[1] Діагностика та лікування фібриляції передсердь. Рекомендації робочої групи по порушенням серцевого ритму Асоціації кардіологів України. / [Сичов О.С., Коваленко В.М., Дзяк Г.В. та ін.]. – 2011. – 159с.
[2] Мурашко Н. К. Клініко-неврологічні особливості розвитку ішемічного інсульту у хворих з фібриляцією передсердь / Н. К. Мурашко, О. П. Шкляєва // Лікарська справа. Врачебное дело. – 2013. – № 1. – С. 77–82.
[3] Руководство АСС/АНА/HRS по ведению пациентов с фибрилляцией предсердий: обновление 2011 года // Практическая ангиология. – 2011. – № 2. – С. 7–39.
[4] Целуйко В.И. Профилактика тромбоэмболического инсульта при фибрилляции предсердий: стандарты и реальность / Целуйко В.И., Мотылевская Т.В., Марцовенко И.М. // Украинский кардиологический журнал. – 2011. – № 3. – С. 47–51.
[5] 2012 focused update of the ESC Guidelines for the management of atrial fibrillation / A.G. Camm, G. Y. H. Lip, R. de Caterina [et al.] // Eur. Heart. J. — 2012. — N 33. — P. 2719–2747.
[6] Breithardt G. Clinical characteristics and outcomes with rivaroxaban vs. warfarin in patients with non-valvular atrial fibrillation but underlying native mitral and aortic valve disease participating in the ROCKET AF trial / G. Breithardt, H. Baumgartner, S. D. Berkowitz [et al.] // Eur. Heart. J. — 2014. — Aug. 22.
[7] Caldeira D. Evaluation of time in therapeutic range in anticoagulated patients: a single-center, retrospective, observational study / Caldeira D., Cruz I., Morgado G. et al. // BMC Research Notes. – 2014. – Vol. 7. – P. 891.
[8] Camm A.J. The Task Force for the Management of Atrial Fibrillation of the European Society of Cardiology. Guidelines for the management of atrial fibrillation / Camm A.J., Kirchhof P., Lip G.Y.H. et al. // Europ. Heart J. – 2010. – Vol. 31. – P. 2369-2429.
[9] Patel M.R. Rivaroxaban versus warfarin in nonvalvular atrial fibrillation / M. R. Patel, K. W. Mahaffey, J. Garg [et al.] // N. Engl. J. Med. — 2011. — Vol. 365 (10). — P. 883–891.
[10] Patel M.R. for ROCKET AF Executive Steering Committee. Stroke prevention using the oral direct factor Xa inhibitor rivaroxaban compared with warfarin in patients with nonvalvular atrial fibrillation (ROCKET AF) // Circulation 2010. – Vol. 122 (Suppl 21). – Р. 2217-2218.

Неклапанная фибрилляция предсер-дий и инсульт: новая стратегия антикоагулянтов в 2015 г.

Свиридова Н.К.

д.мед.н., профессор, заведующий кафедры неврологии и рефлексотерапии Национальной медицинской академии последипломного образования имени П.Л. Шупика.

Резюме

В статье рассматриваются вопросы фибрилляции пред-сердий, которая на сегодняшний день остается наиболее распространенным нарушением ритма сердца, развитию ткоторого подвержен каждый четвертый взрослый. ФП в 5 раз увеличивает риск развития инсульта, поэтому необходимость использования эффективной и своевре- менной антикоагулянтной терапии, которая позволила бы не только предотвратить риск развития острого нарушения мозгового кровообращения, но и обеспечить приемлемую безопасность в отношении возникновения интракраниальных геморрагии,сегодня очевидна.

Ключевые слова

Неклапанная фибрилляция пред- сердий, кардиогенная эмболия, антикоагулянтная терапия, ривароксабан

Nonvalvular atrial fibrillation and stroke: A new strategy of anticoagulants in 2015

N.K. Svyrydova

Head of the Department of Neurology and reflexology National Medical Academy of Postgraduate Education named after P.L. Shupyk, MD, PhD, Professor

Summary

The article deals with atrial fibrillation, which todayremains the most common disorder of the heart rhythm, which is subject to the development of every four adults. AF 5 times increases the risk of stroke. Therefore, the need for effective and timely anticoagulation therapy, which would not only prevent the risk of acute stroke, but also to provide acceptable security for the occurrence of intracranial hemorrhage is evident

Keywords

Nonvalvular atrial fibrillation, cardiogenic embolism, anticoagulant therapy, rivaroxaban

 

Оцените материал
(0 голосов)
East european journal of neurology

Сайт: journal.nevrology.info/ Эл. почта Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии