Статьи

ВИЗНАЧЕННЯ ВПЛИВУ ГОЛОВОКРУЖІННЯ НА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ХВОРИХ ПОХИЛОГО ВІКУ НА ГIПЕРТЕНЗИВНУ ЕНЦЕФАЛОПАТІЮ

 

Визначення впливу  головокружіння на якість життя хворих похилого віку на гiпертензивну енцефалопатію

Яворський В.В.

Київська міська клінічна  лікарня №8

 

Резюме. Комбінована терапія з використанням бетагістіна дигідрохлориду поліпшила показники шкал, що характеризують головокружіння з супроводжуючими симптоми. Результати цієї дії можна порівняти у групах лікування хворих похилого віку на гiпертензивну енцефалопатію. Причиною запаморочення є порушення венозного відтоку через підвищений артеріальний тиск, що і обумовило застосування комбінованої терапії.

Ключові слова: артеріальна гіпертензія, гіпертензивна енцефалопатія, головокружіння, бетагістіна дигідрохлорид.

 

      З урахуванням сучасних тенденцій у медицині, економічного й демографічного положення, найбільш перспективним напрямком у поліпшенні положення із хронічною ішемією мозку є боротьба з артеріальною гіпертензією (АГ), як самим вагомим фактором ризику смерті від цереброваскулярних захворювань [1].  Дані більшості проспективних досліджень, проведених на популяціях з різними географічними, культурними й соціально-економічними характеристиками, показали прямий зв'язок артеріального тиску (АТ) з віком обстежених. Тривале підвищення АТ призводить до поразки органів-мішеней і розвитку ускладнень: інсульту, гіпертензивної енцефалопатії, гіпертрофії лівого шлуночку, серцевої, ниркової недостатності. АГ впливає на стан здоров'я, якість і тривалість життя літніх пацієнтів [2, 3]. 

Актуальність проблеми розвитку й прогресування гіпертензивної енцефалопатії у хворих похилого віку полягає в тому, що основою розвитку є дисфункція систем, які регулюють мозковий кровоток, у тому числі – систему ауторегуляції, яка в значній мірі впливає на кровопостачання головного мозку [4]. Це пояснює той факт, що у хворих із хронічною ішемією мозку стан мозкової гемодинаміки значною мірою залежить від стану й стабільності механізмів регуляції системної й церебральної гемодинаміки, зокрема, рівня системного АТ, регіонарного мозкового кровонаповнення [3] нормалізація яких, на початкових етапах розвитку порушень, запобігає розвитку важких ускладнень.

В останні роки для підвищення прихильності хворих на АГ до лікування при призначенні антигіпертензивних препаратів необхідно керуватися не тільки їх ефективністю, але і впливом на якість життя (ЯЖ) - ступінь задоволення людини своїм психічним, фізичним і соціальним станами [3,4]. Нерідко хворі на АГ мають супутні захворювання і симптоми, що свідчать про ураження органів-мішеней. До числа широко розповсюджених симптомів, що супроводжують АГ, відноситься головокружіння, яке зустрічається більш ніж у половини хворих на АГ [5]. Цим хворим нерідко крім антигіпертензивних препаратів необхідно приймати препарати, які зменшують вираженість запаморочення, наприклад бетагістину дигідрохлорид.

Мета дослідження. З'ясувати вплив  головокружіння на якість життя хворих похилого віку на гiпертензивну енцефалопатію.

       Матеріали і методи дослідження. З метою вивчення впливу  головокружіння на якість життя хворих похилого віку на гiпертензивну енцефалопатію обстежено 25 пацієнтів (16 чоловіків і 9 жінок) у віці від 61 до 70 років. Середній вік у групі складав 65,4±3,9 років, тривалість АГ – 22,1±7,5 року. Усім проводилося клініко-неврологічне та   інструментальне обстеження (ЕКГ, аналіз хронобіологічної структури АТ за даними добового моніторування АТ; ультразвукове дуплексне сканування судин головного мозку). Для вивчення ЯЖ хворих використовувалась російська версія опитувальника Марбурзького університету «Gеnеrаl Wеll-Веing Quеstiоnnаiге» (GWBQ) [6,7]. Опитувальник містить у собі 8 клінічних шкал: оцінка пацієнтами свого фізичного самопочуття (І), працездатності (ІІ), позитивного (ІІІ) чи негативного (IV) психологічного самопочуття, психологічних здібностей (V), міжособистісних відношень (VI) і соціальних здібностей (VII шкала) та два питання про настрій і самопочуття при опитуванні. Головокружіння оцінювали за опитувальником «Оцінка головокружіння та супровідних симптомів» [5]. Опитувальник складається з 4 частин: паспортна частина; характеристика запаморочень; оцінка симптомів, які супроводжують запаморочення; визначення провокуючих факторів. При проведенні добового моніторування АТ аналізували середній систолічний (САТ) та діастолічний АТ (ДАТ), пульсовий АТ (ПАТ), ступінь нічного зниження АТ, індекс часу й площі, швидкість ранкового підйому АТ. Добовий моніторинг АТ проводили на апараті типу АВРМ-04 (фірма «Meditech», Угорщина). Статистичне опрацьовування матеріалу проводилося методом варіаційної статистики з використанням пакету програм Statistica 6.1.

          Результати роботи. Аналіз анамнестичних даних та результатів клініко-неврологічного та   інструментального обстеження дозволив діагностувати у хворих похилого віку гіпертензивну енцефалопатію (згідно з класифікацією судинних порушень головного й спинного мозку, що відповідає рубриці МКБ Х – гіпертензивна енцефалопатія (I 67.4)). Верифікацію діагнозу, визначення ступеня АГ проведено згідно з критеріями, рекомендованими Європейським товариством гіпертензії/Європейським товариством кардіологів (ESH/ESC, 2007) та Українським товариством кардіологів (2004), що також було підтверджено кардіологічними дослідженнями. Клінічне обстеження проводилося за двоетапною методикою, що передбачає встановлення або виключення симптоматичної АГ (згідно з рекомендаціями Української асоціації кардіологів (2004) й Європейського товариства кардіологів (2007)). До дослідження не включали пацієнтів із вторинною артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом, порушеннями серцевого ритму та провідності, які перенесли гостре порушення мозкового кровообігу та інфаркт міокарду. Обстежені хворі перебували на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Київської міської клінічної лікарні №8.

            Хворі були поділені на дві групи, порівнянні за віком, статтю, рівнем АТ, прийомом антигіпертензивної терапії, вихідними показниками ЯЖ і ступенем вираженості запаморочень (наявність нападів запаморочення середнього та більшого ступенів вираженості з частотою 3-4 рази на місяць; відсутність в анамнезі хвороби Мен'єра і захворювань середнього та внутрішнього вуха). Перша група отримувала тільки антигіпертензивну  терапію, друга – додатково отримувала бетагістіна  дигідрохлорид в дозі 48 мг/добу. Тривалість лікування - 8 тижнів.

            Динаміка показників АТ показала, що в першій групі хворих протягом всього курсу лікування достовірно (р<0,01) знизилися добові значення середнього САТ (162,5±2,4 мм рт.ст. та 140,1±4,7 мм рт.ст. відповідно), середнього ДАТ (90,1±3,7 мм рт.ст. та 84,1±1,1 мм рт.ст. відповідно), середнього ПАТ (61,7±3,4 мм рт.ст. та 56,1±2,1 мм рт.ст. відповідно), причому результуючі показники в групі комбінованого лікування достовірно не відрізнялися. Комбінація антигіпертензивної терапії та бетагістіна дигідрохлориду в дозі 48 мг/добу не впливали на ступінь зміни показників добового моніторингу АТ: достовірно (р<0,01) знизилися добові значення середнього САТ (160,5±3,1 мм рт.ст. та 141,2±4,3 мм рт.ст. відповідно), середнього ДАТ (88,7±4,1 мм рт.ст. та 83,1±2,1 мм рт.ст. відповідно), середнього ПАТ (59,5±3,7 мм рт.ст. та 54,1±1,9 мм рт.ст. відповідно) Тривала терапія  достовірно (р<0,001) покращувала показники всіх шкал ЯЖ в обох групах, але достовірні зміни до та після лікування відзначалися лише по деяким шкалам: в першій групі зафіксовано поліпшення кількості балів за І шкалою (13,4±1,1 та 11,2±0,4 відповідно), ІІ шкалою (14,7±0,9 та 16,7±1,4 відповідно), ІІІ шкалою (6,7±1,2 та 9,9±0,9 відповідно), а в комбінації з бетагістіна дигідрохлоридом поліпшення кількості балів за  І шкалою (12,7±1,5 та 10,1±0,1 відповідно), ІІ шкалою (13,1±1,2 та 17,9±0,4 відповідно), ІІІ шкалою (7,9±0,5 та 9,8±1,2 відповідно), IV шкалою (12,7±0,8 та 9,1±0,6 відповідно), VII шкалою (12,9±0,6 та 14,7±0,7 відповідно). Таким чином, додавання до антигіпертензивної терапії бетагістіна дигідрохлорида значно поліпшувало такі показники ЯЖ, як фізичне самопочуття, працездатність, позитивне і негативне психологічне самопочуття, здатність до соціальних контактів. При монотерапії антингіпертензивними препаратами поліпшення наступило за шкалами, які характеризують тільки фізичне самопочуття, позитивне психологічне самопочуття.

            При моно- та комбінованої терапії достовірно покращився сумарний показник, що характеризує запаморочення і показник, що оцінює симптоми, які супроводжують запаморочення. Сумарний показник для шкали провокуючих факторів змінився недостовірно (р>0,05), хоча за окремими показниками, що викликають запаморочення (підвищення АТ, повороти голови), зазначалось їх достовірне (р<0,01) поліпшення у обох групах. Переважна більшість хворих скаржилися на запаморочення середнього ступеня вираженості, які тривали секунди-хвилини, виникали з частотою декілька разів на місяць чи на неділю і характеризувалися  відчуттям нестійкості більше ніж у 89,4% та  90,1% хворих першої та другої групи відповідно. Згідно з результатами дослідження, найбільш частою причиною розвитку запаморочення у хворих похилого віку на гіпертензивну енцефалопатію було підвищення АТ - главний провокуючий фактор, який призводить до порушення венозного оттоку з порожнини черепа з поперечним синусом і переповнення венозного русла лабіринту [8], що викликає головокружіння. Застосування бетагістіна дигідрохлорида при підвищенні АТ виправдано, оскільки покращує венозний відтік з порожнини черепа [8].

            Висновок. Таким чином, при лікуванні головокружіння у хворих похилого віку на гіпертензивну енцефалопатію для досягнення оптимального ефекту до терапії антигіпертензивними препаратами необхідно додавати бетагістіна дигідрохлорид для венозного відтоку з порожнини черепа через підвищення артеріального тиску. Комплексна терапія ефективно діяла на всі ланки патогенезу головокружіння і зменшували його вираженість, викликаючи поліпшення всіх складових якості життя хворих.

 

Література.

  1. Дамулин И.В., Брызжахина В.Г, Яхно Н.И. Нарушения ходьбы и равновесия при дисциркуляторной энцефалопатии. Клинико–нейропсихологическое и МРТ сопоставление / Неврол. журн. 2004.-№ 4.- С. 13–18.
  2. Новик А.А., Ионова Т.И. Исследование качества жизни в медицине / Под ред. Ю.Л. Шевченко. — М.: Гэотар–Мед, 2004. — С.12—13.
  3.  Суслина З.А., Варакин Ю. Я. Артериальная гипертензия и профилактика цереброваскулярных заболеваний. Позиция невролога.// Атмосфера. Нервные болезни.-№4.– 2007.–С.2–8
  4. Леви Л., Андерсон А. Народонаселение, окружающая среда и качество жизни. Москва медицина» 1999, 231с.
  5. Андреева ГФ., Горбунов В.М., Жигарева И.П. и др. Распространенность и наибо­лее частые причины возникновения го­ловокружения у больных со стабильной артериальной гипертензией// Кардио­в. тер.и пропил.- 2004.-№ 2.-С.17-24.
  6. Siegrist J, Junge А. Conceptual and methodological problems in research оn the quality of life in clinical medicine// Soc. Sci Med.- 1999.-Vol. 23(3); 463-8.
  7. Metelitsa V.I., Douda S.G., Ostrovskaya Т.Р., et al. Long-term monotherapy with antihypertensives and quality of life in patients with mild to moderate arterial hypertension: а multicentre study// J.Clin. Pract.- 1999.- Vol.  8(2): 61-76.
  8. Афанасьева С.А, Горбачева Ф.Е., На­тяжкина ГМ. Изолированное системное головокружение: патогенез и эффек­тивность бетагистина (бетасерка)// Не­вролог. Жур.- 2003.-№ 4.-С. 38-41.

 

 

Влияние головокружение на качество жизни больных пожилого возраста с гипертензивной енцефалопатией

 

Яворский В. В.

Киевская городская клиническая больница № 8

 

Резюме Комбинированная терапия улучшила показатели шкал, характеризующих головокружение и сопровождающих его симптомов. Результаты этого действия сопоставимы в группах лечения. Ос­новной причиной головокружения является нарушение венозного оттока из полости черепа из-за повышения артеріального давления, поэтому в комплексном лечении применяли бетагистина дигидрохлорид.

Ключевые слова: артериальная гипертензия, гипертензивная энцефалопатия, головокружение, бетагистина дигидрохлорид.

 

Effect of vertigo on the quality of life of elderly patients with hypertensive entsefalopatiey

Yavorsky V.V.

Kiev City Clinical Hospital № 8

Summary Combination therapy improved the performance of scales characterizing the vertigo and its accompanying symptoms. The results of this action is comparable to the treatment groups.primarily due vertigo is a disturbance of venous outflow from the cranial cavity due to the increase артеріального pressure, so the combined treatment used betagistina dihydrochloride.

Key words: hypertension, hypertensive encephalopathy, vertigo, betagistina dihydrochloride.

Оцените материал
(3 голосов)
Свиридова Наталья Константиновна

доктор медицинских наук, профессор, заведующая кафедрой неврологии и рефлексотерапии Национальной медицинской академии последипломного образования имени П.Л. Шупика, главный внештатный специалист МЗ Украины по специальности "Рефлексотерапия". Занимается вопросами патологии цереброваскулярных и сердечно-сосудистых заболеваний, развивает область использования реабилитации и профилактики нервных заболеваний в медицинской практике.

Сайт: journal.nevrology.info/ Эл. почта Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии